емпіризм

-у, ч.

1) Напрям у філософії, який єдиним джерелом пізнання вважає чуттєве сприймання і досвід, а значенням теоретичних узагальнень і логічного мислення нехтує або зовсім його заперечує.

2) книжн. Схильність до практичної діяльності на шкоду теоретичним узагальненням.

••

Повзу́чий емпіри́зм зневажл. — вивчення окремих фактів без розкриття їхніх зв'язків і законів розвитку, вузький підхід до явищ, що вивчаються.